Львівський суд не дав зруйнувати пам'ятник Радянській армії

Галицький районний суд Львова відхилив позов представників Української республіканської партії (УРП) до Львівської міськради з приводу демонтажу Монумента бойової слави Радянської армії.

Про це "Інтерфаксу" повідомив лідер Львівської облорганізації УРП Ростислав Новоженець.

"Суд відхилив наш позов у ​​зв'язку з тим, що він безпідставний. При цьому суд посилався на положення закону "Про увічнення Перемоги у Великій вітчизняній війні 1941-45 рр.", - зазначив Новоженець. - Ми обов'язково будемо подавати апеляцію, щойно отримаємо на руки текст рішення".

За його словами, аргументів для задоволення позову було більш, ніж достатньо - зокрема, Новоженець сказав, що пам'ятник було знято з реєстрації і з 1991 року він не перебуває на балансі в жодної структури.

Нагадаємо, що УРП подала позов із вимогою демонтувати пам'ятник у листопаді 2011 року.

Монумент Слави являє собою ансамбль: бронзові скульптури Батьківщини-матері і радянського воїна з мечем, а також двох стел з фігурами червоноармійців і зіркою. Пам'ятник, якому більше сорока років, розташований у парку навпроти Академії сухопутних військ. Зазвичай тут збираються ветерани і "ліві" партії на 1 і 9 травня.

У грудні 2010 року невідомі облили пам'ятник червоною фарбою, обмалювавши його серпом-молотом і свастикою.

У січні 2011 року міліція зменшила охорону монумента.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.