Російський історик ТАКИ розкаже про російський неототалітаризм

Відмінена зустріч із російським політиком та істориком Юрієм Афанасьєвим усе ж таки відбудеться.

Про це повідомляє книгарня "Є".

Організатори заходу зазначають, що "доклали всіх зусиль, аби зустріч із Юрієм Афанасьєвим відбулася".

Лекція на тему "Природа і суть російського неототалітаризму " відбудеться 19 січня 2012 року о 18:00 у київській книгарні "Є" (вул. Лисенка, 3).

Учора повідомлялося, що плановану зустріч відмінено з "об'єктивних непердбачуваних причин".

Юрій Афанасьєв — російський політик та історик, ідеолог антикомуністичного руху в СРСР, один із засновників і співголова руху "Демократическая Россия".

1957 рік — закінчив історичний факультет МДУ.

1971 рік — закінчив аспірантуру АСН при ЦК КПРС.

1971, 1976 роки — стажувався в Паризькому університеті (Сорбонна).

1972—1981 роки — доцент кафедри всесвітньої історії, проректор із навчальної роботи ВКШ при ЦК ВЛКСМ.

1983—1986 роки — редактор відділу історії, член редколегії журналу "Коммунист"; завідувач секції історії культури зарубіжних країн Інституту всесвітньої історії АН СРСР.

1986—1991 роки  ректор Московського державного історико-архівного інституту.

1991—2006 роки — засновник, ректор, президент Російського державного гуманітарного університету.

1989 рік — обраний народним депутатом СРСР.

1990—1992 роки — один із творців і співголова руху "Демократическая Россия". Ініціатор та лідер групи "Независимая гражданская инициатива".

1993 рік — склав із себе повноваження народного депутата Росії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.