У Франківську назвали вулицю ім'ям засновника дивізії "Галичина"

Iвано-Франкiвська мiська рада ухвалила рiшення перейменувати вулицю Iндустрiальну на вулицю iменi Володимира Кубiйовича - українського енциклопедиста і одного з ідеологів створення дивізії військ СС "Галичина".

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Виступаючи на сесiї мiськради, заступник мiського голови Iвано-Франкiвська Михайло Верес нагадав: Володимир Кубiйович є вiдомим ученим - етнографом, географом, iсториком, суспiльно-полiтичним дiячем. Крiм того, вiн очолював редакцiю 10-томної "Енциклопедiї українознавства".

Секретар мiськради, представник партії "ВО "Свобода" Роман Марцiнкiв зазначив, що Кубiйович стояв бiля витокiв формування 14-ї гренадерської дивiзiї військ СС "Галичина" (Першої української) i заявив, що з iнiцiативою про назву вулицi його iм'ям виступила громадська органiзацiя ветеранiв дивiзiї.

"Враховуючи те, що сьогоднi i так йде наступ на українськiсть, ми маємо таким чином пiдтримувати українськi цiнностi", - наголосив вiн.

Греко-католицькі капелани в дивізії "Галичина"

Володимир Кубiйович народився в 1900 роцi на Лемкiвщинi у мiстi Новий Сонч (нинi - Польща) в українсько-польськiй родинi.

 

Закiнчив Ягеллонський унiверситет у Краковi, у цьому ж мiстi працював доцентом до 1939 року.

У мiжвоєннiй Польщi послiдовно обстоював українськi геополiтичнi iнтереси, був одним iз лiдерiв українського нацiонального руху.

В 1940 роцi став професором Вiльного українського унiверситету в Празi.

Був активним прибiчником спiвпрацi з нiмцями, очолював Український центральний комiтет у Краковi - єдину українську неполiтичну громадську органiзацiю, визнану нiмецькою владою в Генерал-губернаторствi [адміністративна одиниця Третього рейху на території Польщі і Галичини].

У квiтнi 1943 року Кубiйович був одним з iнiцiатором формування дивiзiї "Галичина" i якийсь час очолював її вiйськове управлiння, але незабаром на цю посаду було призначено етнiчного нiмця.

З 1944 року мешкає у Парижi.

В повоєннi роки Кубiйович займався переважно науковою дiяльнiстю, став автором кiлькох фундаментальних робiт з українiстики.

За своє життя написав понад 80 наукових робiт з географiї України: "Територiя i населення українських земель" (1935), "Атлас України i сумiжних країв" (1937), "Географiя українських i сумiжних земель" (1938, 1943), "Українськi етнiчнi групи Галичини "(1953) та багато iнших.

Помер в 1985 роцi у Сарселi (Францiя), де розміщувалася європейська філія Наукового товариства імені Шевченка (НТШ).

Книги В. Кубiйовича широко перевидавалися в Українi пiсля 1991 року, на честь нього було випущено поштову марку. Багато статтей української "Вікіпедії" містять посилання на роботи Кубійовича, особливо на редаговану ним "Енциклопедію українознавства".

Як створювалася українська енциклопедія на Заході і що з нею зараз

Нагадаємо, у жовтні 2011 року з ініціативи партії "ВО "Свобода" y Стрийському районі Львівщини перейменували центральну вулицю села Райлів з Миру на Воїнів батальйону "Нахтіґаль". Після скандалу, який виникнув, вулиці залишили стару назву.

Про інші перейменування вулиць в Україні читайте на ІП за тегом "топоніміка".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.