У Чернігові приберуть суржик із назв вулиць

У Чернігові назви ряду вулиць узгодять з українським правописом. Відповідне рішення прийняла комісія з упорядкування найменувань вулиць міста під керівництвом секретаря міської ради Олега Шеремета.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на прес-службу Чернігівської міської ради.

За інформацією відділу зв'язків з громадськістю, з листом про необхідність перейменування зрусифікованих назв вулиць міста до комісії звернулися голова Чернігівської обласної організації УНП Володимир Ступак та голова Чернігівської обласної організації "Просвіти" Василь Чепурний.

На прохання міськради професорсько-викладацький склад кафедри української мови і літератури Чернігівського національного педагогічного університету надав перелік вулиць міста з виправленнями.

Зокрема, фахівці університету запропонували перейменувати вулицю Василькову – на Волошкову, вулицю Гнєдаша – на Гнідаша, вулицю Кузнечну – на Ковальську, вулицю Музикальну – на Музичну, вулицю Сиренєву – на Бузкову та інші.

Комісія міськради ухвалила рішення про внесення змін у перелік вулиць міста, згідно з висновком фахівців з української мови, та вирішила винести це питання на розгляд виконавчого комітету.

Крім того, комісія розглянула пропозицію ради ветеранів ПАТ "Хімволокно" щодо присвоєння імені першого директора заводу синтетичного волокна В’ячеслава Радченка одній з вулиць міста Чернігова.

Члени комісії вирішили з метою увічнення пам’яті В.Радченка присвоїти його ім’я міському палацу культури (відомий у місті як Палац культури хіміків - ІП) та вирішили винести це питання на розгляд виконавчого комітету і міської ради.

Про інші перейменування в Україні читайте за тегом "топоніміка".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.