ДЕПУТАТИ ЗАКРИВАЮТЬ ДОСТУП ДО АРХІВІВ - ІСТОРИКИ

Вчора у першому читанні ВР проголосувала за зміни до закону “Про Національний архівний фонд та архівні установи”. Історики стурбовані тим, що новий закон дозволить приховувати архівні дані і навіть знищувати їх.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

“Закон про Національний архівний фонд містить абсолютно застарілу і невиправдану норму, яка дозволяє обмежити доступ до будь-яких документів на 75 років під приводом наявності в них “конфіденційної інформації”, - зазначив екс-голова Головного державного архіву СБУ (2008-2010) Володимир В'ятрович, який відкрив доступ до радянських документів.

За словами В'ятровича, архівні установи довільно тлумачать поняття “конфіденційна інформація”, невиправдано розширюючи його зміст, отримуючи інструмент, який дозволяє повністю закрити будь-які документи.

"Українці останні два роки все частіше стикаються із забороною доступу до документів про репресованих чи учасників визвольного руху, - повідомляють історики. - Архіви вимагають згоду “спадкоємців”, а у жертв репресій часто не залишилося нащадків".

Відтак імена та історії, які мали б бути згадані, залишаються таємницею не за законом, а за одноосібним рішенням якогось співробітника архіву, що має можливість надзвичайно широко трактувати чинну норму закону.

Хочете користуватися архівами КГБ? Спитайте нас, як! (ІНСТРУКЦІЯ)

Загалом позитивно оцінюючи зміни до далекого від сучасних вимог закону, історики наголошують, що деякі його пункти дозволяються не тільки приховувати, але й знищувати архівні дані.

“Зміни до закону, проголосовані у першому читанні, можуть створити умови для невиправданого знищення документів” – підкреслює юрисконсульт Центру досліджень визвольного руху Віта Лошак, яка у 2009-2010 роках працювала консультантом ГДА СБУ.

“Проектом передбачено, що вилученню з Національного архівного фонду підлягають "документи, що втратили культурну цінність, дублетні документи та невиправно пошкоджені документи", - зазначила Лошак. - Натомість немає чіткого і зрозумілого визначення, що таке “культурна цінність”, який документ вважається невиправно пошкодженим, що таке “дублетні документи”. А це відкриває можливості для зловживань”.

Нагадаємо, що європейська практика передбачає максимальне збереження і надання доступу до документів спецслужб нацистського та радянського режимів.

Більше про архівну справу в Україні читайте на "Історичній Правді".

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.