Історики обговорять питання примирення після Другої світової

Всеукраїнська асоціація викладачів історії "Нова Доба" і програма досліджень історії сучасної України ім. Петра Яцика у партнерстві із Всеукраїнським центром дослідження Голокосту "Ткума" анонсують проведення круглого столу "Пам'ять про війну – проти війни пам’ятей: Голокост та геноциди".

Захід відбудеться 3 лютого  2012 року у Київському будинку вчителя (вул.Володимирська, 57).  Початок роботи о 10:00.

Метою круглого столу є ініціювання серед істориків-науковців та вчителів історії відкритої дискусії  щодо подолання суспільних протиріч, які стосуються пам’яті про Другу світову війну та її уроків для сучасної України й європейської спільноти. 

Цей захід є спільною ініціативою істориків-науковців та вчителів історії щодо досягнення  історичного примирення навколо подій Другої Світової війни – пам'ять про яку і досі розділяє наше суспільство.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.