Пам'ятка на Хрещатику, яка не давала побудувати хмарочос, проіснувала тільки місяць

Тільки місяць скандальний будинок на вул. Грушевського, 4-б пробув у статусі пам’ятки. Днями київська влада позбавила будівлю, на місці якої збираються побудувати 50-поверховий готель, статусу нововиявленої пам’ятки.

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Депутат нагадав, що 21 вересня 2011 року на засіданні Науково-методичної ради при Київському науковому методичному центрі по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії культури, будинку надали статус нововиявленої пам’ятки культурної спадщини.

На підставі вказаного рішення Науково-методичної ради, Головне управління охорони культурної спадщини КМДА 31 жовтня 2011 року видало наказ про включення зазначеного будинку до переліку нововиявлених пам’яток культурної спадщини. Пам’ятку не встигли занести до Державного реєстру нерухомих пам’яток.

"Але свято на вулиці пам’яткозахісників було недовгим. Статус як надали, так і забрали. Переконаний, що за відміною статусу історичного будинку, визирають вуха забудовників і високопосадовців", - упевнений Бригинець.

Будинок на вул. Грушевського, 4-б передали під знесення ТОВ "Грааль" для будівництва за цією адресою 160-метрового готельного комплексу. Проект був розкритикований авторитетними архітекторами Києва і викликав осуд громадськості ще на етапі його обговорення, але не був скасований владою.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.