У Києві реконструюватимуть садибу Крістера (ФОТО)

У Києві почали розбирати легендарний Будинок Крістера на вул. Осиповського, 2-а, побудований іще у 1880 році для саксонського ткача і садівника Вільгельма Крістера.

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

 

"Сподіваюсь, що дерев’яний будинок, розберуть, відремонтують і зберуть знову, адже свого часу був погоджений проект реставрації цього будинку, - зазначив депутат. - На жаль, ймовірність того дуже мала, оскільки за всю сучасну історію Києва такого ще не було".

 Садиба Крістера

Будівлю визнали пам’яткою культурної спадщини в 2001 році. Довгий час вона нікому не належала. Головне управління культурної спадщини намагалось взяти будівлю на свій баланс, але право на нього висунули інші власники: Інститут харчової біотехнології та геноміки НАН України, який знаходиться поруч.

"Парадоксально, що приклад тих, хто нищить пам’ятки, наслідує навіть Національна академія наук України, - наголосив Бригинець. - Схоже, нищення київських пам’яток стало справжньою епідемією".

Тим часом краєзнавець Михайло Кальницький у своєму блозі повідомив, що будинок буде відреставровано.

"Щойно отримав дзвінок від колеги з діяльності в охороні пам'яток Сергія Юрченко, - пише києвознавець. - Він повідомив, що будинок Крістерів розбирають не заради нового будівництва на його місці, але на предмет видалення поточених шашелем дерев'яних конструкцій. Різьблені деталі зберігають, є обміри, фіксації і архівний проект будинку. Так що він повинен бути відновлений у колишньому вигляді (цим займається керований Сергієм Юрченко інститут)".

Фото: ЖЖ serj-32

Вільгельм Крістер – людина, яка розпочала перетворення Києва на місто-сад. Він вирощував у Києві химерні рослини і навіть виноград. Двоповерхову дерев`яну садибу Крістера, за словами києвознавців, можна по праву називати архітектурно-історичним шедевром.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.