В Одесі заборонили марш до дня народження Бандери

Одеський окружний адміністративний суд 29 грудня заборонив проведення маршу до річниці від дня народження лідера ОУН Степана Бандери. Захід планувалося провести в Одесі 1 січня.

Про це повідомляють "Українські новини" з посиланням на одеський осередок партії "ВО "Свобода".

Суд виніс постанову заборонити проводити масові акції й мітинги в центрі міста 1 січня. Підставою для такого рішення суду стало те, що в цей же час і в цьому ж місці зібралися проводити свою акцію проросійські організації, які подали в Одеську міську раду заявки на проведення заходів.

У зв'язку з цим виконавчий комітет міськради звернувся до суду із проханням заборонити масові акції як однієї, так і іншої сторони.

"Свобода" вважає, що подання заявок проросійськими організаціями було спрямоване на зрив маршу.

Партія збирається відзначити річницю від дня народження Бандери іншими вуличними акціями, які не заборонені судом.

"Свобода" має намір 1 січня провести акції до дня народження Бандери в Києві, Луганську, Запоріжжі, Тернополі, Рівному, Сумах, Харкові, Кіровограді та Горлівці.

А у Львові Партія захисників вітчизни (лідер - Юрій Кармазін) вирішила провести на честь Бандери смолоскипову ходу.

Степан Бандера - чільний діяч Організації українських націоналістів (1929-1940), лідер ОУН (революційної) з 1940 до своєї смерті від рук агента КГБ у 1959 році. Він народився 1 січня 1909 року на Івано-Франківщині.

Детальніше про Бандеру читайте на "Історичній Правді"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.