Зруйновані Євро-2012 вали "Київської фортеці" відновлять

У бюджет міста Києва на 2012 рік внесено 1,7 млн грн на реконструкцію валів Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця".

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури і туризму Олександр Бригинець.

Депутат висловив сподівання, що при вчасному надходженні цих коштів вистачить хоча б на часткове поновлення та реконструкцію валів фортеці до Євро-2012.

"Частину – 2 га - найбільшої земляної споруди в Європі під час будівництва біля НСК "Олімпійський» було знищено, - зазначив Бригинець. - Поновити її вже практично неможливо, але хоч якось відтворити певні фрагменти, щоб кияни і гості столиці мали уявлення про те, якою була пам’ятка, просто необхідно".

Голова комісії нагадав, що 29 квітня 2011 року на території фортеці почалися будівельні роботи зі зведення "зони гоcтинності" в рамках підготовки до Євро-2012, внаслідок яких було знищено частину валу. Ці роботи проходили на відстані кількох метрів від унікальної споруди - музею "Косий Капонір". 

Київська фортеця, збудована у XVIII-XIX сторіччях, є одним із претендентів на звання "7 чудес України" в категорії "фортеці". Це найбільше земляне укріплення в Європі. 

Особливість природного рельєфу території Київської фортеці були одним з визначальних факторів та ключовим елементом, що вплинуло на конфігурацію та характер укріплень, визначив її оборонний статус. Наземна частина Косого капоніра виходить на схили Черепанової гори для зручності ведення артилерійського флангового вогню.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.