На Волині у штанах із секонд-хенду знайшли німецьке антивоєнне послання

Прямо таки різдвяна казка у стилі Діккенса - мешканка Любомля купила поношені джинси з Німеччини, попередній власник яких залишив у кишені 100 євро і записку про те, що його дід загинув в Україні під час Другої світової.

Про це повідомляє "Волинь".

40-річна жінка купила на секонд-хенді в Ковелі джинси для свого сина-студента. Вдома, перед тим, як випрати покупку, прискіпливо оглянула її і в маленькій кишеньці виявила шматок паперу, а в ньому - сто євро.

Це був не просто папір, а лист, стверджує видання. Хоч після термічної обробки, через яку проходить поношений одяг, текст дещо збляк, все ж вдалося написане перекласти з німецької мови:

"Невідомий друже з України! Я - німецький студент Вальтер, як і ти, засуджую війну. Вона забрала мого діда Йоганна, який служив у вермахті. Загинув він на вашій землі. Дарую тобі джинси, знаю, що у вас не таке добре життя...".

За словами луцьких журналістів, дід жінки, яка купила джинси з побажанням миру всьому світові, теж загинув на війні під Берліном у 1945-ому.

1939-1945: Неписана історія. Читачі УП згадують родинні перекази про війну

Тим часом інша волинська газета повідомляє, що ця історія справді нагадує різдвяну казку і більше схожа на вигадку.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.