ПРЕМІЮ "КНИГА РОКУ ВВС" ОТРИМАВ ІСТОРИЧНИЙ РОМАН

Лауреатом премії "Книга року ВВС"-2011 став одесит Володимир Рутківський із дилогією "Сині Води" - пригодницьким твором про 1360-ті роки, коли Велике князівство Литовське і Руське витісняло Золоту Орду з території нинішньої України.

Про це повідомляє кореспондент "Історичної Правди".

Раніше ім’я Володимира Рутківського вже побувало в "п’ятірці" найкращих книжок року за версією Бі-Бі-Сі.

Його нова дилогія "Сині Води: Князь бродників" та "Сині Води: Стріли впритул" повертається до тем життя в українських степах ХIV століття.

Обкладинки книжок дилогії, яка отримала одну з найпрестижніших книжкових премій цього року

Українсько-литовське військо на чолі з князем Ольгердом і татарське військо на чолі з ханами сходяться в герці за контроль над українськими степами – де в багатьох випадках мирно співіснують і дружать українці і татари.

Велике Князівство Литовське і Руське - 300 років забутої історії України

Оповідь починається із пригод ватаги бродників – тогочасних волоцюг, - які схопили невідомого чоловіка. Той чоловік, схоже, непростий.

Бродники хочуть за пораненого викуп, але його рятує сільський хлопчик-сирота Петрик.

 Перша сторінка книги

Невідомий виявляється Дмитром Боброком (очевидно, йдеться про онука литовського князя Гедиміна Дмитра Коріятовича Боброка-Волинського - оспіваного пізніше героя Куликовської битви 1380-го, який загинув у битві Вітовта з ординцями над Ворсклою в 1399 році - ІП).

Битва над Ворсклою - наслідок ворожнечі Вітовта і Тамерлана, Тохтамиша і Мамая

Тепер доля Петрика і його друга Тимка пов’язана з Дмитром, а доля того – з долею України. Разом герої йдуть через пригоди й небезпеки до однієї з найвизначніших подій української історії – битви при Синіх Водах.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.