В Одесі відновлять музей морського флоту

Одеський морський торговий порт займеться відновними роботами в будівлі Музею морського флоту.

Про це повідомляє "Думская" з посиланням на начальника обласного управління охорони об'єктів культурної спадщини Наталію Штербуль.

"На сьогоднішній день, музей морського флоту є структурним підрозділом Одеського морського торгового порту, - заявила Штербуль. - Керівництво порту заявило про свої наміри провести відновлювальні роботи в будівлі музею".

 

За словами чиновниці, заявлена ​​в 2007 році вартість робіт з реконструкції становить близько 40 млн гривень. Однак, за фактом ця сума може змінитися.

"Наразі вирішується питання про фінансування робіт із реконструкції музею, - сказала Штербуль - Поки невідомо, чи буде Одеський порт проводити роботи за свій рахунок, або ж до цього підключиться Міністерство транспорту та зв'язку".

Одеський музей морського флоту було створено 1920 року, однак більшість довоєнних експонатів було викрадено під час окупації Одеси у Другій світовій війні. В 1965 році музей відновив свою роботу в будівлі колишнього Англійського клубу на Ланжеронівській вулиці.

Експозиція музею нараховує понад 100 тисяч виставкових експонатів, серед яких цінні документи та фотографії, ювелірно виконані моделі суден, а також якір віком за 900 років.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.