В Тернополі хочуть поставити пам'ятник сталінсько-гітлерівській дружбі

В Тернополі потрібно поставити спільний пам’ятник Сталіну й Гітлеру - і назвати цей монумент "Кати українського народу".

Про це заявив депутат Тернопільської обласної ради Степан Барна.

На пам’ятнику має бути бронзова табличка з текстом договору від 28 вересня 1938 року "Про дружбу", підписаним між Сталіним та Гітлером.

За словами Барни, ідею пам’ятника подала група тернопільських та львівських скульпторів: "За тими ескізами, які мені передали митці, Гітлер і Сталін стоять на колінах перед українським народом".

"Сталін і Гітлер - два кати, які вбили й замордували половину населення України. Й ця меморіальна композиція має нагадувати нам про страшні злочини комунізму та фашизму", - заявив депутат.

Гітлер проти Сталіна: хто був гірший?

Барна планує внести пропозицію на обговорення тернопільської громади. У разі її схвалення ініціативна група відкриє меморіальний комплекс до 8 травня – європейського Дня перемоги над фашизмом.

Нагадаємо, що в Івано-Франківську організацію ВО "Тризуб" поширює листівки, де зображено Сталіна і Гітлера, на них нацистський вождь заявляє: "Я також винищував українців. Поставте і мені пам'ятник".

6 грудня в Запоріжжі розмістили білборд з малюнком Гітлера та словами: "Чем я хуже Сталина? Ставьте и мне памятник". Білборд демонтували невідомі вже через кілька годин після того, як його повісили.

У листопаді 2010 року Держдума РФ зробила заяву про те, що спроби покласти провину за розв'язання Другої світової війни не тільки на гітлерівську Німеччину, але й на Радянський Союз є "завідомо антиісторичною брехнею".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.