ЧЕРКАСЬКИЙ СУД ВИЗНАВ НЕЗАКОННИМ ДЕМОНТАЖ ЛЕНІНА

Соснівський районний суд Черкас визнав незаконним демонтаж пам'ятника вождю більшовицької партії Російської імперії та лідеру Жовтневої революції 1917 року Володимиру Леніну.

Про це повідомляє черкаський інтернет-сайт "Провінція".

Суд зобов'язав Черкаський міськвиконком та мера міста Сергія Одарича повернути монумент на Соборну площу.

Таким чином, у вівторок суддя Соснівського райсуду Черкас частково задовольнив позов пенсіонера Миколи Гуріненка та обкому КПУ до Одарича та виконавчого комітету міста.

У суді представники позивача довели, що перенесення пам'ятника було незаконним, оскільки виконком Черкас ніколи не приймав відповідного рішення.

Як повідомили представники позивача, у протоколі засідання Черкаського виконкому від 27 листопада 2008 року питання про перенесення пам'ятника було внесено до порядку денного, але не обговорювалося й не голосувалося.

Як відомо, у ніч на 28 листопада 2008 року у Черкасах з центральної площі демонтували пам'ятник вождю більшовицької революції в Російській імперії Володимиру Ульянову (Леніну). Під час демонтажу гранітний монумент розвалився.

Нагадаємо, два тижні тому закарпатські комуністи заявили, що вимагають повернути в центр Ужгорода пам'ятник Леніну, демонтований у 1991 році. Тим часом греко-католики пропонують переплавити бронзового Ілліча на єпископа Андрія Бачинського.

У листопаді 2011 року нардеп від КПУ Євген Царьков заявив, що комуністи відновили в Україні 80 пам'ятників Леніну.

У квітні 2011 року на кошти КПУ було встановлено пам'ятник Леніну в селі Новослобідка Запорізької області. Відкриття теж відбулося від імені місцевої громади.

У червні комуністи відновили розбитий невідомими пам'ятник Леніну в смт Шишаки Полтавської області.

В серпні було демонтовано пам'ятник Леніну на центральній площі Борисполя (Київська область).

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.