В суді перебуває низка справ про позбавлення звання Героя "негромадян"

У Вищому адмінсуді перебуває низка справ про позбавлення звань Героя поета Василя Стуса, пісняра Володимира Івасюка та диригента й керівника Української капели бандуристів ім. Тараса Шевченка у США Григорія Китастого.

Відповідні позови подав донеччанин Володимир Оленцевич, який перед тим судився через присвоєння героїв Степану Бандері та Роману Шухевичу, пише "Україна молода".

На думку Оленцевича, всі нагороджені Герої України не можуть називатися такими, бо не були громадянами України.

Син командувача УПА Юрій Шухевич переконаний, що Вищий адмінсуд ухвалить рішення у справі Стуса, Івасюка та Китастого на користь Оленцевича.

"Я не сумніваюся, що так і буде. Адже там аналогічна ситуація, як і в справі Романа Шухевича. Дві інстанції Оленцевичу відмовили, але він подав касаційну скаргу, і її задовольнили. Тепер слово за Вищим адмінсудом. І рішення його буде аналогічним, тільки дуже скандальним. Бачте, це вже пішла справжня лавина", - сказав він.

На думку Шухевича, ухваливши свого часу рішення у справі Бандери та Шухевича на користь Оленцевича, ВАСУ загнав себе в глухий кут.

"Бо тепер, якщо суд не прийме аналогічне рішення при подібних обставинах і мотивації, то тим самим визнає, що попередні ухвали по Бандері та Шухевичу були політичні. І якщо логічно дивитися, то такі самі підстави "зняти" Героя України є і щодо Олексія Береста (радянський герой ІІ Світової війни, який встановив Прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу), генерала Кузьми Дерев’янка (приймав капітуляцію Японії), навіть ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Адже всі вони формально не були громадянами України. Вони були громадянами СРСР", - сказав він.

У свою чергу адвокат Степана Бандери-молодшого Роман Орєхов вважає, що і Бандеру, і Шухевича могли нагородити званням Героя України посмертно.

"Як правник я повторював це не раз: небіжчик не має громадянства. Відтак говорячи "посмертно", нагороджуємо того, хто вже не має жодних громадянських, цивільних або політичних прав. А тому й немає жодного значення, громадянином якої країни він був. Бо ж тепер він уже не громадянин! Це зрозуміло будь-якому юристу!", - заявив він.

Адвокат додав, що у справі Стуса та Івасюка формально суд має такі ж самі підстави позбавити звань героїв.

"І враховуючи судову практику, яку сам для себе створив Вищий адмінсуд у справі Бандери та Шухевича, укази щодо Стуса та Івасюка теж можуть бути скасовані", - вважає він.

Про те, хто є Героєм України і за що дають це звання, читайте на "Історичній Правді".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.