Презентують книгу про провал Листопадового рейду 1921 року

21 грудня о 18:30 у приміщенні книгарні "Є" відбудеться презентація книги Василя Вериги "Листопадовий рейд 1921 року".

 

Книга оповідає про Листопадовий рейд 1921 року, або як його ще називають, Другий Зимовий похід. У книзі подається як широке суспільно-політичне тло цієї події, так і її подробиці.

Автор докладно зупиняється і на діяльності зарубіжного державного центру УНР, очолюваного Симоном Петлюрою, що на той час перебував у Польщі, і на діяльності так званого Партизанського-Повстанчого штабу (ППШ), очолюваного Юрієм Тютюнником, і на детальному описі усіх трьох (Волинської, Подільської та Басарабської) груп Української Повстанчої Армії, що здійснювали рейд.

На сторінках книги виразно постають особи Юрія Отмарштайна, Михайла Палія-Сидорянського, Андрія Гулого-Гуленка, Сергія Чорного, Івана Ремболовича, Романа Сушка, Степана Лисогора, Семена Григоряка, Григорія Дугельного, Семена Хмари-Харченка та інших героїв Листопадового рейду 1921 року.

Повідомляється, що під час презентації "будуть дані відповіді на питання:

- Чому Листопадовий рейд зазнав поразки і Україна залишилася в неволі?

- Чому, попри ненависть українців до комуно-московських окупантів, вони так і не повстали на підтримку рейду?"

Під час презентації буде показане відео-звернення вдови автора Оксани Вериги, що мешкає у Торонто, в якому вона поділиться з учасниками презентації деталями про процес написання книги та інформацією про життя та діяльність Василя Вериги.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.