Син Хрущова: "Встановлення пам'ятника Сталіну - ознака демократії"

Встановлення погруддя Сталіна в Запоріжжі свідчить про те, що в Україні панує демократія. Тоді як у Росії подібний пам'ятник вимагав би санкції самого Путіна. А взагалі у відродженні сталінізму Росія пішла далеко вперед, і її вже не наздогнати.

Про це в інтерв'ю "Експресу" сказав син керівника СРСР (1953-1964) Микити Хрущова Сергій, який уже 20 років мешкає в США.

"Я б так емоцiйно не реагував на цю подiю, - сказав Хрущов. - Якраз встановлення пам'ятника Сталiну свiдчить про те, що в Українi панує демократiя. Нехай з усiма негативними рисами, характерними для перехiдного перiоду (зокрема судами над опозицiєю), але демократiя! У Росiї таке справдi неможливе, бо подiбну акцiю мав би санкцiонувати Путiн".

Микита Хрущов на обкладинках американських журналів (ФОТО)

На думку Хрущова-молодшого, з точки зору відродження сталінізму Росія, безумовно, пiшла так далеко вперед, що, мабуть, її вже нiкому не наздогнати:

"I взагалi - сьогоднi в Росiї при владi значною мiрою перебувають представники ФСБ, котрi намагаються реабiлiтувати полiцiйну державу як таку. Тому чи варто дивуватись, що вони обливають брудом мого батька, а Сталiна i Берiю представляють, кажучи сучасною лексикою, ефективними менеджерами. Звичайно, це - нонсенс, але якщо вам постiйно втовкмачуватимуть такi речi, то рано чи пiзно ви в них повiрите".

За словами сина керівника СРСР, він сам свого часу навчався в унiверситетi за коротким курсом ВКП(б) i "вiрив, що Троцький завжди був ворогом народу, а Ленiн та Сталiн робили революцiю. У той час як Бухарiн ночами сипав скло в тiсто, з якого робили булки".

"Ось сьогоднi в Росiї люди живуть приблизно за такою iсторiєю, - сказав Хрущов. - Не дай Боже, щоб це сталося i в Українi!"

Читайте також: "Подарунок" Хрущова. Як Україна відроджувала Крим"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.