Вийшла збірка творів Олекси Слісаренка - класика УРСР 1920-их (ВІРШ)

У серії "Розстріляне Відродження" (видавництво "Смолоскип") вийшла збірка вибраних творів Олекси Слісаренка.

До видання увійшли вибрані твори, а також спогади про письменника та статті критиків 1920-х рр. і сучасних дослідників.

Збірку упорядкувала професор Могилянки Віра Агеєва.

Олекса Слісаренко (1891-1937) — талановитий прозаїк, майстер гостросюжетної психологічної новели, а згодом роману й повісті, що починав як поет-символіст, підписував маніфести футуристів і конструктивістів, потім обстоював чисте мистецтво, сповіду­вав авангардистську деструкцію, зрештою почергово був чле­ном "Комкосмосу", "Аспанфуту", "Комункульту", "Гарту", ВАПЛІТЕ, "Техно-мистецької групи "А".

Олекса Слісаренко. Комунікація

Од чумацьких маж,
чудних, як етнографія,
од аеропланів,
недоносків фантазії, -
до міжпланетних мостів
з душею електричною!

О, комунікація!
О, комунікація!

Молотом,
плугом,
лопатою
в мозок землі.
Свято - в силі.

Необмежними плинами
нервових вібрацій
землі сполучи
про єдність крик уночі -

О, комунікація!
О, комунікація!

...Думки на полотнах космосу
накреслять плани комунікацій.
Гостру косу
поламай, смерте,
праця твоя уперта
непотрібна тепер!

Міліарди уст
осанну понесуть
і хаос стривожений
зубами заклацає:

О, комунікація!
О, комунікація!

Грона
сонячних систем
стигло нависли,
мости еластичними дугами
од грона до грона

Міліардні гони,
а ними
жадоба розуми
гонить.
Ні місяця,
ні сонця,
ні зір -
лише зупинки
на космічному шляху.
І гоняться
з порошинки на порошинку
гниди - велетні духу.

О, комунікація!
О, комунікація!

(1919 р., із серії "Слісаренко" на сайті "Укревкульт")

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.