У Чернівцях з'явились наліпки "ТУТ - РУМУНІЯ" (фото)

Напередодні візиту президента Януковича на Буковину в Чернівцях з'явилися листівки із написом румунською мовою "Тут Румунія" та "Бесарабія – це Румунія".

Про це повідомляє чернівецький сайт "Від і До".

У місті їх бачили у двох місцях: у районі залізничного вокзалу та таксопарку. Листівки не містять жодної інформації про того, хто їх розповсюдив. Зазначено лише адресу Інтернет-сайту поширеного в Румунії руху "Акція-2012".

 Фото: vidido.ua

Видання зазначає, що такі ж листівки масово розповсюджують у сусідній Молдові, а в Україні вони з'явилися вперше - однак це може бути сигналом українській владі про продовження територіальних суперечок між двома країнами, як це було з шельфом навколо острова Зміїний.

Костусєв привітав одеситів плакатами з румунськими окупантами (ФОТО)

Нагадаємо, сьогодні в Чернівцях з робочою поїздкою перебуває президент України Віктор Янукович. 

Рух Громадська платформа "Акція 2012" створено за підтримки уряду Румунії, в рамках якого об’єднано 33 неурядові організації Румунії, Молдови, Італії, Швеції, США та Канади для пропаганди відновлення "Великої Румунії" у кордонах 1918-1940 рр.

Тут - Румунія?

"2012" є відсиланням до 1812 року, коли внаслідок завершення чергової війни між Османською та Російськими імперіями до останньої відійшла Бессарабія.

Буковина - частина земель Київської Русі і Галицько-Волинського держави. У XV-XVIII сторіччі - у складі Молдовського князівства (протекторат спершу Речі Посполитої, потім Османської імперії). В 1774 році внаслідок війни Австрійської і Російської імперій із Туреччиною відійшла до Австрії. За часів Австро-Угорщини Чернівці значно розбудувалися.

Чернівці стали Світовою спадщиною ЮНЕСКО

В 1918 році - у складі Західноукраїнської народної республіки, потім окупована Румунією. В 1919 році приналежність регіону до Румунії визнана післявоєнною Сен-Жерменською мирною угодою, проти чого виступали ЗУНР, УНР та УРСР. В 1818-28 і 1937-40 на території Буковини було проголошено надзвичайний стан.

В червні 1940 року внаслідок ультаматуму СРСР румунські війська залишили Буковину, яка увійшла у склад Української РСР як Чернівецька область. В 1941-44 році регіон разом із значною частиною Південної України був окупований союзною нацистам Румунією.

В 1947 році було підписано мирний договір, який встановлював нинішній українсько-румунський кордон.

1946: страта нацистського маршала Антонеску (ВІДЕО)

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.