Спецпроект

Анонс: лекція "Інформаційні війни довкола Голодомору"

Історик і автор ІП Володимир В’ятрович прочитає лекцію "Інформаційні війни довкола Голодомору: ХХ і ХХІ століття".

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

Лекція відбудеться 25 листопада о 19:00 у Києві на вулиці Ярославів Вал, 9.

Теми:

1. Технології інформаційної блокади у 1932-1933 роках.

2. Блокування інформаційних витоків про Голодомор у Радянській Україні (1930-1980-ті роки).

3. Протистояння КГБ інформаційним кампаніям про Голодомор із середовищ української діаспори (1983-1990 роки).

4. ФСБ проти України (1990-ті — 2011 рік).

Володимир В’ятрович — голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, у 2008—2010 роках на посаді директора Архіву СБУ провів масове розсекречення документів КГБ, у 2010—2011 роках працював в Українському науковому інституті Гарвардського університету (США).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.