Google присвятив головну сторінку уродженцю Львова (ФОТО)

Cьогоднішній "дудл" - картинка-заставка на головній сторінці пошукової системи Google - присвячена Станіславу Лему.

Про це повідомляє офіційний блог Google.

Станіслав Лем є одним із найвідоміших і найбільш впливових письменників жанру наукової фантастики. Його твори перекладено більш ніж 40 мовами; продано понад 30 мільйонів примірників його книжок. За його "Солярісом" знято фільми і в СРСР, і в Голлівуді.

"Дудл"-гра

Цього року виповнюється 90 років від дня народження Лема, а сьогодні – 60-та річниця публікації його першої книжки "Астронавти".

 Скріншот

На створення сьогоднішнього "дудла" компанію надихнула "Кіберіада" – серія оповідань про двох винахідливих "конструкторів", Трурля та Кляпавція.

Видання "Кіберіади" 1990 року. Київ, видавництво "Дніпро"

"Оповідання Лема можуть бути похмурими, але "Кіберіада" відносно легка й оптимістична, хоч у ній автор також торкається філософських тем, які й в інших його творах, – зазначає Софія Фостер-Діміно, яка малює "дудли". – На малюнки в такому стилі мене надихнув відомий польський художник Даніель Мроз, чиїми роботами проілюстровано не одне видання цієї книжки".

Ця заставка-картина також є ігровою. "Ця маленька гра буде іншою щоразу, як ви в неї гратимете, – на нашу думку, це якнайбільш відповідає футуристичному світові "Кіберіади", – каже Марцін Віхарі – перший, хто висунув ідею присвяченої Лемові заставки, а відтак був відповідальним за втілення її в життя. – Серед малюнків є один, намальований самим Лемом. Спробуйте вгадати, який саме".

 Софія: "Ця гравюра з видання “Кіберіади” 1972 року викликає ще більше почуттів, коли ви пригадаєте, що ілюстратор Даніель Мроз малював Трурля з самого Лема"

Сьогоднішній "дудл" створено у співпраці із спадкоємцями Лема та донькою Даніеля Мроза Луцією Мроз-Райнох.

Cтаніслав Лем (1921-2006) - письменник-фантаст, найпопулярніший польськомовний письменник за кількістю перекладів. Народився у Львові, учився у 2-ій гімназії (нині СШ №8 на вулиці Підвальній). Про свої дитячі та юнацькі роки у Львові розповів у повісті "Високий Замок" (1966).

 Скріншот із гри

Почитати Лема українською можна тут.

Раніше Google робив заставки-"дудли", присвячені Дню Незалежності України і ювілею Івана Котляревського.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.