Україна не відмовляється від радянського майна - МЗС

Україна пропонує Росії відновити переговори про розподіл закордонної власності СРСР.

Про це заявив прес-секретар Міністерства закордонних справ Олександр Дикусаров.

"Україна пропонує відновити переговорний процес із Російською Федерацією щодо розподілу закордонної власності колишнього СРСР, зокрема у форматі двосторонніх переговорів на рівні міністрів закордонних справ щодо передачі українській стороні об'єктів нерухомості для потреб її дипломатичних установ", - повідомив він.

Коментуючи заяву представника МЗС Росії Олександра Лукашевича про відмову України від претензій на закордонну власність СРСР, Дикусаров зазначив:

"Угода між Україною й Росією про врегулювання питань правонаступництва "нульовий варіант" (угода, за якою Росія бере на себе всі борги СРСР, а інші колишні республіки відмовляються від своїх претензій на будь-яке майно СРСР) не набула чинності й таким чином не може вважатися правовою підставою для перереєстрації законного майна СРСР на Росію".

За його словами, повернення Росією боргів СРСР у повному обсязі не знімає з неї відповідальності, яку вона взяла відповідно до міжнародних і двосторонніх україно-російських угод.

Окрім того прес-секретар українського МЗС підкреслив, що розпорядження частиною закордонної власності СРСР виходить зі статусу України, як однієї з держав-правонаступниць СРСР, повідомляє Тиждень з посиланням на Українські новини.

Як відомо, 10 листопада в МЗС Росії заявили, що питання про права України на закордонну власність колишнього СРСР не є предметом російсько-українських переговорів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.