Верховна Рада визнала, що російська державність давніша за нашу

У Верховній Раді після запеклих суперечок у середу провалилося голосування за ініціативою депутата від НУ-НС Лілії Григорович, яка пропонувала у 2012 році відзначити 1160-річчя державності України.

Про це повідомляє "Кореспондент".

Григорович обгрунтовувала свою ініціативу тим, що в Повісті временних літ фіксується 852 рік, коли територія нинішньої України стала називатися Руською землею — за версією депутата, Руссю-Україною.

"І в цьому році Русь, державне і військово-політичне об'єднання, центром якого був Київ, здійснила похід на столицю Візантії. Саме відтоді почали вести літописні записи по роках", — сказала Григорович.

За її словами, святкування 1160-річчя має довести, що Україна насправді не є молодою країною. "Ми давня, потужна, сильна держава, яка має колосальне минуле і майбутнє", — повідомила Григорович.

"Не треба шукати політики. Це елементарна повага до себе", — підтримав її Тарас Чорновіл.

Однак представники правлячої більшості зауважили, що згадка в літописах зовсім не тотожна створенню української державності.

Врешті ініціатива Григорович набрала тільки 79 голосів підтримки і не була включена до порядку денного.

Нагадаємо, що 2012 року Російська Федерація буде відзначати 1150-річчя державності. Традиційно відправною точкою російської державності вважається "покликання варягів" — легендарне покликання племенами ільменських словен, кривичів, мері й чуді варяга Рюрика з братами Синеусом і Трувором на князювання до Новгорода у 862 році.

Датована частина історії Київської Русі починається з 852 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.