Поштівки Гіммлера до "любої матусі" продадуть на аукціоні (ФОТО)

Поштові листівки, які Генріх Гіммлер відправляв своїй матері Анні в роки Другої світової війни, будуть продані з аукціону в британському графстві Шропшир.

Про це повідомляє "Дейлі Телеґраф".

Один з головних політичних і військових діячів Третього рейху постає у листівках зразковим сином: він регулярно писав матері з різних точок Європи. 

Одна з поштівок надіслана зі щойно окупованого Парижу в червні 1940 року. У ній Гіммлер пише: "Моя люба матусю! Палкий тобі привіт із Парижу. Сподіваюся, що в тебе все добре".

Фото: The Daily Telegaph

Листівки були виявлені разом з іншими документами в одному з будинків Гіммлера на півдні Німеччини.

За попередніми оцінками, вони можуть бути продані більш ніж за 40 тис. фунтів стерлінгів.

Зразки поштових листівок Третього рейху дивіться у розділі "Артефакти".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.