У ХАРКОВІ ПЕРЕЙМЕНУВАЛИ ПЛОЩУ КАРЛА МАРКСА

Одна з найстаріших площ Харкова - Карла Маркса - відтепер носитиме назву, дану ще до Жовтневої революції - Благовіщенська.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Таке рішення прийняли депутати Харківської міськради. Фракція комуністів утрималася від голосування, щоб "не створювати черговий прецедент спробам перейменування всього міста Харкова".

"Геннадій Адольфович (мер Харкова Геннадій Кернес - ІП), який очолює топонімічну комісію, знає, скільки надходить різних пропозицій з перейменування, аж до найабсурдніших. Хіба що центральній вулиці Харкова ще не запропонували повернути історичну назву Гітлерштрассе", - мотивував позицію фракції КПУ депутат Володимир Лушницький.

Кернес заявив, що не вважає рішення про перейменування площі політичним.

"Я вважаю, що прийшов час поставити все на свої місця, - сказав Кернес. - Рішення про перейменування площі Карла Маркса і повернення їй історичної назви - не моє, а топонімічної комісії. Благовіщенська площа з'явилася в 40-х роках ХVIII століття. Остаточний вигляд вона отримала у ХХ столітті. Де зв'язок між її формуванням і Карлом Марксом? Благовіщенський собор є однією з перлин Харкова. Я думаю, це правильне рішення - повернути цій площі назву Благовіщенська".

Благовіщенський собор Харкова

У лютому 2011 Харківська міська топонімічна комісія відмовилася перейменовувати об'єкти, названі на честь Григорія Котовського та Михайла Калініна. У липні комісія рекомендувала - а міськрада Харкова підтримала пропозицію - назвати сквер на околиці міста іменем Радянської України.

Також керівник комісії і міський голова Геннадій Кернес заявляв про наміри встановити в Харкові пам'ятники співакові Володимиру Висоцькому і артистці Людмилі Гурченко.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.