В Києві згадають прем'єра і посла Віктора Черномирдіна

11 листопада 2011 в Києві пройдуть дні пам'яті Віктора Степановича Черномирдіна.

11 листопада в 11.00 в рамках заходів, присвячених пам'яті посла Росії в Україні Віктора Черномирдіна, у фонді Леоніда Кучми "Україна" (вул. Пилипа Орлика, 1 / 15) відбудеться презентація книги спогадів Черномирдіна "Час обрав нас".

О 16.30 в Російському центрі науки і культури в Києві (вул. Борисоглібська, 2 ст.м. Поштова пл.) Відкриється фотовиставка: "Особистість нашої епохи: Черномирдін і України".

 

Очікується, що в урочистій церемонії відкриття виставки візьмуть участь посол Росії Міхаіл Зурабов, сини Черномирдіна Андрєй і Віталій, екс-президент України Леонід Кучма, нардеп Анатолій Кінах, українські та російські політики й підприємці, діячі науки і культури.

Посол Черномирдін про руки, які тягне Росія (ВІДЕО)

Виставка буде відкрита щодня з 12 по 18 жовтня 2011. Години роботи - з 14.00 до 19.00.

11 листопада 2011 о 19.00 в Будинку офіційних прийомів (вул. Грушевського, 22) відбудеться вечір, присвячений пам'яті Віктора Черномирдіна.

Своїми спогадами про колишнього прем'єра Росії і посла поділяться екс-прем'єр міністри Україні В. Фокін і В. Пустовойтенко, народні артисти України О. Сумська, Т. Цимбал, С. Добронравова, М. Рушковський, А. Крижанівський.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.