Національну оперету біля "Олімпійського" теж реконструюють до Євро-2012 (ФОТО)

Реконструкція Київського національного академічного театру оперети розпочнеться цього року - на неї депутати Київради передбачили 4,3 млн грн.

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Фінансування реконструкції театру оперети як об'єкту, що входить до програми підготовки до "Євро-2012" (театр розташовано на розі Великої Васильківської і Жилянської, по сусідству з "Олімпійським" стадіоном - ІП), передбачене у держбюджеті.

Вхід до Національного театру оперети

Оскільки цього року державні кошті на реконструкцію театру не надішли, а підготовку до футбольного чемпіонату потрібно терміново завершувати, необхідні гроші на заклад культури були знайдені в міському бюджеті.

За словами профільного заступника голови КМДА Р. Крамаренка, який представляв на сесії Київради зміни до бюджету Києва на 2011 р - це одна із найважливіших змін до бюджету столиці.

Проект реконструкції: 2012ua.net

Київський національний академічний театр оперети (Київська оперета) - оперетковий театр у Києві. Розташований у приміщенні Троїцького народного дому, де в 1907 році Микола Садовський заснував перший стаціонарний український театр у Києві.

На сцені теперішньої оперети працювали корифеї українського театру поч. ХХ ст. - його тодішньою примою була Марія Заньковецька, акторську діяльність у 1916 році розпочав Лесь Курбас.

За УНР заклад називався Український Зразковий театр. В 1934 році влада УРСР відновила його як Київський театр музичної комедії. З 1966 року театр іменувався як Київський державний театр оперети, у 2009-му отримав статус національного.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.