Чечетов теж плутає "руський" з "російським". "Мне ничего не надо знать"

Депутат-"регіонал" Чечетов вважає, що "Руська Трійця" - приклад того, як на Галичині прагнули до єдності трьох братніх народів, "потому и выдвинули лозунг "Русская Троица". І каже, що журналісти "навіть не доганяють, що я маю на увазі".

Про це повідомляє Kyiv Post.

За постанову про відзначення 180-річчя утворення "Руської трійці" та 175-річчя випуску альманаху "Русалка Дністрова" із 394 зареєстрованих у Верховній Раді депутатів проголосували 347 народні обранці.

Такої одностайності в голосуванні за документ, винесений на розгляд парламенту опозицією, не було вже давно. Подивувала насамперед Партія регіонів, 185 членів якої натиснули кнопку "За". Решта 8 членів фракції просто були відсутні або ж не голосували.

Одностайну підтримку "регіоналів" вочевидь забезпечив виступ з парламентської трибуни Михайла Чечетова, першого заступника голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді. Саме він закликав підтримати постанову про відзначення річниці "Руської трійці".

Традиції нашої приватизації. Як Чечетов у 2005-му являвся з повинною

"Видите, уже тогда на Галичине понимали важность дружбы трех братских народов. Поэтому и выдвинули лозунг - Русская троица. Прошу поддержать!", - висловився у підтримку західно-українського літературного об'єднання Чечетов.

На запитання, чи знає він взагалі що-небудь про Маркіяна Шашкевича, Якова Головацького та Івана Вагилевича, які в 1820-их роках розпочали на землях сучасної Західної України національно-культурне відродження, Чечетов відповів так:

"Мне не надо ничего знать. Мне надо было просто обыграть слово "русская", чтоб объединить сессионный зал. Я часто использую для этого аллегорию, сравнения и даже сарказм. Видите, вы даже не догоняете, что я имел ввиду".

Чечетов: "Голодомор організували ті ж, хто й революцію. І це не росіяни!"

Однак на запитання, чи буде він так само закликати депутатів підтримувати постанову про відзначення 150-річчя Театру Руської бесіди, Чечетов зазначив: "Надо будет посмотреть, какие они там постановки ставили".

Галицьке літературне об'єднання "Руська трійця" існувало у 1832-1837 роках. Найбільш відомим був їхній альманах "Русалка Дністрова", частину якого було написано українською мовою, але латинськими літерами, оскільки серед членів угрупування побутувала думка, що українці є європейською нацією, тож мають використовувати латиницю, як це заведено в Європі.

Театр Руської бесіди - перший український професійний театр, який діяв у Львові у 1864-1924 роках. Саме з нього вийшли такі знакові в українській культурі постаті, як Л. Курбас, Я. Бортник, М. Крушельницький й багато інших.

В Кіровограді зруйновано будівлю Театру Корифеїв (ФОТО)

Нагадаємо, у грудні 2010 року генконсул Росії у Львові Євґеній Ґузєєв заявив, що нема російської мови, є "руська", а Україну вигадали австріяки.

У листопаді 2010 року депутат-регіонал Вадим Колесніченко зареєстрував у ВР проект постанови, у якій сплутав слова "російський" і "руський".

P.S. Про те, як Західна Україна розуміла важливість дружби трьох братніх народів, громадянин Чечетов може прочитати в ІП у матеріалі "Москвофільство. Як галичани учили росіян любити Росію".

Від "УП":  Михайло Чечетов неодноразово потрапляв у "чорний список" журналістів, які відмовлялися брати у нього коментарі через його абсурдні висловлювання і систематичне поширення неправдивої інформації. Функція Чечетова у Верховній Раді зводиться до "диригування" депутатами від більшості під час голосувань.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.