У Києві відбувся найбільший за всю історію України з'їзд євреїв

У вівторок, 4 жовтня, в Києві пройшов VI-ий з'їзд Об'єднаної єврейської громади України (ОЄГУ).

Про це повідомляє УНІАН iз посиланням на Mignews - сайт, який належить голові Всеукраїнського єврейського конгресу Вадиму Рабіновичу.

Повідомляється, що з'їзд став найбільш представницьким за всі роки існування незалежної України: під куполом Національного палацу "Україна" зібралися 2 436 делегатів - представників громад зі всіх регіонів держави.

З вітанням до з'їзду звернувся президент України Віктор Янукович, були присутні єврейські громади країн Європи, США, Росії.

Про виклики перед єврейським світом говорив президент найбільших єврейських організацій США, відомий громадський активіст Малькольм Хонлайн.

Оваціями зустрічав зал промову відомого юриста і політика, колишнього помічника президента США Джона Кеннеді, лицаря Ордена Почесного легіону, віце-президента Міжнародного Олімпійського комітету, директора Американського центру в Парижі Семюеля Пізара.

Пізар назвав церемонію закладки першого каменя в майбутній меморіал у Бабиному Яру видатним вкладом українських євреїв в історію єврейського народу.

"Українсько-єврейська зустріч". Наші історії неповні одна без одної

Про братні зв'язки, спільну історію і спільні трагічні сторінки в ній єврейського і вірменського народів говорив гість із Росії - глава Союзу вірмен, посол доброї волі ЮНЕСКО і ООН Араїк Абрамян.

Уявлення про роботу єврейських громад України дала звітна доповідь виконавчого директора ОЄГУ Йосипа Аксельруда, в якому була представлена інформація про основні напрями діяльності організації і їх розвиток:

- підтримка 23 загальноосвітніх єврейських і 28 недільних єврейських шкіл,

- установка 19 пам'ятників на місцях розстрілів євреїв в роки війни,

- проведення у всіх областях шабатонів, під час яких багато євреїв вперше зіткнулися з єврейським способом життя,

- сотні лекцій, проведених викладачами програми "Світло Тори" тощо.

Як повідомлялося, 3 жовтня в Бабиному Яру відбулася церемонія закладки першого каменя меморіально-музейного комплексу "Бабин Яр", будівництво якого ініціювали президент Європейської єврейської ради, президент Об'єднаної єврейської громади України Ігор Коломойський і фонд "Бабин Яр".

Напередодні проведення заходу Громадський оргкомітет вшанування жертв Бабиного Яру заявив, що урядовий комітет з підготовки та проведення заходів до 70-х роковин трагедії Бабиного Яру застосував принцип сегрегації, поділивши мучеників нацизму за походженням на обраних, гідних поминання, та другорядних.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.