В Лівії викрали і вивезли з країни унікальну колекцію античних монет

Унікальна колекція з приблизно 7 тисяч стародавніх грецьких, римських і візантійських монет, викрадена ще навесні цього року в місті Бенгазі, можливо, була переправлена ​​до Єгипту.

Про це повідомляє італійська газета "Коррьєре делла сера".

Ці золоті, срібні та бронзові монети зникли, коли Бенгазі вже повністю перебував під контролем противників Муаммара Каддафі. Однак нова влада Лівії стверджують, що не знає, хто міг скоїти пограбування.

Монети - частина так званого "скарбу Бенгазі". У цьому місті також зберігалося багато старовинних статуеток та прикрас. Всі вони теж пропали.

Всі цінності зберігалися в міському банку. На думку влади країни, пограбування було неможливо здійснити без допомоги когось зі співробітників банку.

Нагадаємо, у січні 2011 року під час масових заворушень у Єгипті з музеїв країни зникли десятки цінних археологічних артефактів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.