З проекту Генплану Києва вилучено 300 археологічних пам'яток із 360-ти

До Історико-архітектурного опорного плану Києва, який є складовою частиною проекту Генерального плану Києва до 2025 року, не занесено понад 300 археологічних пам'яток із 360 об'єктів.

Про це повідомляє прес-служба голови комісії Київради з питань культури та туризму Олександра Бригинця.

"Формальна причина того, що археологічні пам'ятки в новому Генплані відсутні і не будуть позначені на карті Києва, - те, що межі цих пам'яток досі не встановлені, - пояснив депутат. - Таким чином, у 300 випадках із 360 власників земельної ділянки можуть навіть не попередити про те, що ділянка, на якій вони збираються будувати, містить археологічну пам'ятку".

Депутат зазначив, що окрім незаконного нищення археологічних пам'яток - як це було у випадку знищення залишків давньокиївської садиби на Щекавиці, де незаконно без археологічних досліджень велись земляні роботи - можливий варіант, коли через незнання земельні роботи забудовник ненавмисно знищить археологічну пам'ятку.

Нагадаємо, що проект Генплану Києва до 2025 року передбачає скорочення історичних ареалів міста.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.