Новодворська повісила над столом портрет Бандери

У російської дисидентки і журналістки Валерії Новодворської у московській квартирі висить портрет Степана Бандери.

Про це вона розповіла "Дзеркалу Тижня".

"У російській історії не було чергування зрадника батька Хмеля з патріотом гетьманом Мазепою, не було такого помаранчевого Майдану, який сьогодні весь уміщується в камері Юлії Тимошенко, і ніколи не став би президентом Віктор Ющенко, - пише Новодворська. - Якби Єльцин... вирішив відроджувати російську історичну пам'ять, як Ющенко - українську, він зніс би Мавзолей, поскидав із Кремля червоні зірки й розвалив би на цеглинки ленінські пам'ятники".

"Втім, Янукович уже скасував ющенківську спадщину з увічнення немеркнучої слави героїв ОУН Степана Бандери та Романа Шухевича. Якщо портрет Бандери висить у мене, росіянки, над письмовим столом у московській квартирі, то чиї ж портрети мають висіти в квартирах українців у Києві?", - питає дисидент.

За її словами, "Росія обвішана портретами Путіна і Медведєва, а аж ніяк не Толстого і Солженіцина".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.