Спецпроект

Табачник схвалив підручник про Голодомор для дітей

Вийшла друком збірка художніх творів, де відібрані за допомогою педагогів і психологів-консультантів прозові та поетичні твори допоможуть дитині дізнатися про Україну 1932-1933 років. Тепер про складну тему Голодомору можна розповісти і школярам молодших класів.

Про це повідомляє прес-служба Центру досліджень визвольного руху.

"Збірка - спроба допомогти дорослим провести дитину через ті страшні часи, не травмуючи її психіки страшними подробицями та недосяжними для дитячого розуміння поняттями, - говорить упорядник Людмила Юрченко. - Ми спробували підшукати зрозумілі для дітей образи, відповідні слова і жанри для різного віку. Також ми намагалися підійти до цієї трагедії з позиції оптимістичної, щоб не виникало в дитячих серцях зневіри та розпачу, щоб кожен із них знав, що його доля в його руках".

Історія Голоду: розповідаємо, як вижили (проект "Історичної Правди")

Твори розраховані на дітей різного віку - від дитячого садочку до середньої школи. Перший розділ книги застосовує принципи казкотерапії: Автори вводять маленького читача у країну звичних для нього казкових героїв, і діти прагнуть скористатися позитивним досвідом персонажів і віднайти свої власні життєві стратегії.

"Сучасним дітям важко до кінця зрозуміти значення слів "голод", "голодування", "голодомор". Тож емоційний компонент усвідомлення дійсності є провідним фактором до особистісного розуміння дитиною негативної реальності, - зазначає кандидат психологічних наук Людмила Гридковець. - Саме такий підхід ми знаходимо в оповіданнях та нарисах другого розділу".

Обкладинка

Дитина, позбавлена надії, втрачає здатність боротися, при цьому різко послаблюється її потенціал до досягнення успіху. Тому, порівнюючи себе з головним героєм, який демонструє любов до ближнього, допомагає нужденним і виявляє милосердя, юний читач засвоює хороший приклад поведінки в непростих ситуаціях.

Проект "Зернятко надії: дітям про Голодомор" журналу "Крилаті" та Спілки української молоді підтримали письменники з усієї України та діаспори.

Збірник "Зернятко надії" вийшов друком у видавництві "Свічадо". Видання схвалило Міністерство освіти і науки для використання у школах. Ціна книжки у видавництві - 14,90 грн.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.