Гофман про "Чорного Ворона": "Антиросійська, ксенофобська книжка"

Режисер Єжи Гофман сказав, що відмовився екранізувати роман Василя Шкляра, оскільки "хочеш, щоб поважали тебе, твою націю, історію і традиції, повинен поважати і інші нації з їх історією... не можна всіх навколо вважати ворогами!".

Про це польський режисер заявив у інтерв'ю телеканалу "Україна", повідомляє "Сегодня".

"Для мене "Чорний ворон" - книга націоналістична, саме що не антирадянська, а антиросійська! Це книга ксенофобська, а це шлях в нікуди", - сказав Гофман.

На питання про УПА польський режисер сказав, що до бійців УПА він ставиться двояко - і як до борців за визволення, і як до бандитів.

"З одного боку, вони дійсно були в лісах, створювали загони опору. І тут їх заслуги у звільненні Україні безсумнівні, - зазначив Гофман. - Але з іншого боку - вони вчинили криваву різанину польського населення на Волині. На що поляки, в місцях, де їх було більше, відповіли їм тим же. Цього не викреслити! І як довела історія, немає таких партизанів, які б після довгого перебування в лісах не перетворилися б у бандитів".

На думку режисера, бійці УПА - "не тільки антипольські, вони - антиросійські, вони - антиєврейські!":

"Як там: "Різати москалів, ляхів і жидів". Якщо хочеш, щоб поважали тебе, твою націю, історію і традиції, ти повинен поважати і інші нації з їх історією! Не можна, щоб тебе поважав світ, якщо ти всіх навколо вважаєш ворогами! Ось чому "Чорний ворон" мені абсолютно нецікавий".

Що ж до свого нового фільму "Варшавська битва", Гофман зазначив, що він - антирадянський, але не антиросійський: "Там крім червоних вождів - Леніна, Троцького, Сталіна, є і нормальні білі козаки, і благородна російська жінка. Вони - позитивні герої".

Єжи Гофман прибув у Київ на фестиваль "Молодість", щоб представити свій новий фільм "Варшавська битва" - історичну мелодраму про похід Червоної армії на Польщу в 1920 році, зняту в технології 3D.

Під час презентації він проігнорував запитання кореспондента УП про те, що саме не сподобалося йому у романі Шкляра. "Історична Правда" подивилася "Варшавську битву", читайте завтра враження нашого редактора.

Минулого тижня польський режисер заявив, що відхилив пропозицію знімати "Чорного Ворона", оскільки книга йому "дуже не сподобалася".

У березні 2011 року Василь Шкляр казав, що його "знайомі художники говорили з Єжи Гофманом, він дуже зацікавився, мене підганяє. Щоб я швидше дав, якщо не сценарій, то синопсис. І він готовий буде знімати".

У вересні повідомлялося, що Віктор Ющенко хоче залучити до екранізації "Чорного Ворона" голлівудського актора і режисера Мела Гібсона.

Нагадаємо, що оголошено збір коштів на екранізацію історичного бестселеру. Станом на травень 2011 року було зібрано близько 300 тисяч грн.

Роман "Чорний Ворон" розповідає про збройну боротьбу українців (повстанців Черкащини, Кіровоградщини і Київщини) проти більшовицької влади у 20-х роках ХХ століття - ще кілька років після того, як влада УНР емігрувала з України.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.