ІКОМОСу розповіли про те, як забудовують історичний центр Києва

Відбулася неофіційна зустріч експерта міжнародної організації із захисту пам'яток культури ІКОМОС Тодора Крестєва з представниками громадських організацій Києва. Є шанси, що він донесе інформацію про справжній стан забудови в історичному центрі міста до ЮНЕСКО.Зустріч дасть значно більше результатів для міста, ніж десятки зустрічей з офіційними чиновниками.

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Місія Крестєва в Україні полягає в оцінці стану Андріївської і Кирилівської церков. Проте він виявляє непідробний інтерес до стану охорони інших пам'яток історії.

"Як правило, зустрічі представників світових пам'ятко-охоронних організацій відбуваються на офіційному рівні, тобто з чиновниками, або з громадськістю під контролем чиновників. Саме тому правдива інформація про найгостріші больові точки до ЮНЕСКО не доходять", - наголосив О. Бригинець.

Учасники зустрічі дали коментарі щодо змін у містобудівному і пам'ятко-охоронному законодавстві, прийнятих за останній рік - а саме:

- в законі про містобудівну діяльність ліквідовані всі експертизи (включно з археологічною) та громадські обговорення проектів,

- значно спрощена система отримання дозволів,

- ігнорується особливо цінний статус земель в буферних зонах заповідників,

- останнє рішення Київради про заборону будівництва в історичній частині міста не виконується,

- будівельні роботи тривають, а Київрада продовжує виділяти землю в охоронній зоні без узгодження з Верховною Радою.

Крім того, повідомили, що у новий Генплан до 2025 року будуть внесені усі скандальні землевідводи в буферних зонах Софії Київської та Києво-Печерської Лаври, а також залишена можливість будівництва будівель будь-якої висотності при наявності історико-містобудівного обґрунтування. Також поінформували про плани забудови Андріївського узвозу.

Учасниками зустрічі були: екс-генеральний директор (1995-2010) Києво-Печерського історико-культурного заповідника С.Кролевець, представник ініціативи "Захисти старий Київ" І.Луценко, активісти Штабу оборони Києва - народний депутат України К. Куліков, депутат Київради О.Бригинець, координатор ГІ "Кияни проти руйнації Києва" І.Нікіфорова та інші.

Міжнародна рада з охорони пам'яток та історичних місць (ІКОМОС) - неурядова асоціація професіоналів метою діяльності якої є збереження і захист культурної спадщини по всьому світі.

ІКОМОС було засновано в 1965 у Варшаві як результат Венеційської хартії. Організація базує свою діяльність на принципах, закріплених у 1964 році Міждународною Хартією зі збереження і відродження пам'яток та історичних місць.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.