Портников: "Бандерівці все програли. Справжній лідер галичан - Шептицький"

Справжнім лідером українців Галичини 30-х років минулого століття був не Степан Бандера, а митрополит Андрей Шептицький. Бандерівці зазнали повної поразки. Сьогодні ж будь-які радикальні дії тільки руйнують країну.

Таке переконання висловив журналіст Віталій Портников під час засідання свого політичного клубу у Львові на тему "Чи готові українські інтелектуали брати відповідальність за події у країні?", повідомляє Zaxid.net.

Щодо радикальних націоналістів Віталій Портников зазначив: "Ці люди все програли. Вони зробили низку політичних рішень, які були помилковими".

Водночас журналіст наголосив, що політична діяльність Бандери, Стецька і інших має вивчатися істориками, але не має бути питанням інтелектуальних розмов. "Політиків, навіть таких, які зазнали повної поразки, треба залишати історикам, а моральні приклади, такі - як Шептицький, треба залишати людям", - зазначив він.

Професор Шимон Редліх: "Шептицький заперечував расистське мислення"

Також Портников вказав на те, що політична репутація політика створюється тоді, коли він захищає інтереси свого народу навіть шляхом компромісів, а не тоді, коли він використовує свій народ в якості гарматного м'яса для реалізації своєї місії.

Окрім того, журналіст наголосив на потребі рішуче виступати проти крайнього радикалізму, оскільки радикали насправді руйнують державу.

Портников навів приклад президента Ізраїлю Шимона Переса, який свого часу затопив корабель "Альталена", на якому до берегів Ізраїлю рушили радикальні сіоністи, які вважали, що арабів необхідно виганяти з країни.

Радикалізм шкодить. Краще творити культуру, ніж героїчно вмирати

"Якби ці люди висадилися, то на цьому історія Ізраїлю б закінчилася", - наголосив журналіст, вказуючи при цьому на те, що в даній ситуації загинули люди, які теж вважали себе патріотами свого народу.

Щодо нинішніх радикальних настроїв Портников зазначив: "Ідея, що можна діяти проти влади терористичними методами, це - освячення терористичних дій самої влади".

Своєю чергою історик Ярослав Грицак сказав: "Є поняття компромісу. Я є критиком бандерівства як такого не тому, що я не вважаю, що вони герої. Вони герої. Вони мають мати місце в історії і в сучасній політиці, тому що навіть тут вони відіграють певну позитивну роль. Але вони відкидають поняття компромісу, як зраду".

Греко-католики проти ОУН: боротьба за душі молоді у 1930-их

Присутній на засіданні політичного клубу депутат Львівської обласної ради від НРУ Святослав Шеремета натомість обурився словами журналіста. "В день смерті Бандери чути такі речі... Ви мали б вибачитися перед галичанами", - звернувся він до Портникова.

Cтепан Бандера - український політичний діяч, ідеолог націоналістичного руху XX сторіччя, член Організації Українських Націоналістів з початку 1930-их, лідер її радикального крила  ОУН(б) в 1940-59 рр.

Митрополит Андрей (в миру граф Роман Марія Александр Шептицький) - предстоятель Української греко-католицької церкви в 1900-1944 роках, митрополит Галицький. 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.