Азаров поскаржиться Європі на село, яке назвало вулицю на честь "Нахтіґалю"

Прем'єр-міністр України Микола Азаров вважає ганьбою для країни перейменування вулиці Миру на вулицю імені батальйону "Нахтіґаль" у Львівській області.

Про це повідомляє УНІАН .

Азаров зробив таку заяву під час зустрічі в Умані з врятованою від розстрілу євреїв у 1941 році в Черкаській області Ольгою Друзгальською (справжнє ім`я - Ніна Левенберг).

"Я ось буквально день тому читав, що в одному з районів Львівської області рада перейменувала вулицю Миру на вулицю есесівського батальйону "Нахтіґаль". - сказав прем'єр-міністр. - Мене це так вразило. Щоб у нашій країні таке було можливе, важко собі уявити".

(Варто відзначити, що "Нахтіґаль" і "Роланд" були підрозділами у складі Вермахту, але аж ніяк не СС. - ІП)

За словами Азарова, він поцікавився, хто голосував за таке рішення: "Виявляється, фракція "БЮТ-Батьківщина". Це що, нормально? Ми поставимо запитання взагалі Європі. Ось вони зараз дуже активно, скажімо, деяких представників підтримують. Вони підтримують таку політику партії "Батьківщина"? Це цинічно".

Прем'єр-міністр зазначив, що Нюрнберзький трибунал "визнав есесівські організації злочинними, і їхній злочин неможливо забути".

(І знову недостовірна інформація - на процесі у Нюрнберзі жодну організацію не було визнано злочинною , там ішлося про "групи осіб". Шкода, що голова уряду повторює штампи замість цікавитися історією - ІП).

Нагадаємо, що днями депутати Нежухівської сільської ради Стрийського району Львівської області за пропозицією депутата Стрийської райради від партії "ВО Свобода" Мар'яна Берездецького перейменували центральну вулицю села Райлів (входить до складу цієї сільради) з вулиці Миру на вулицю Воїнів батальйону "Нахтіґаль".

Берездецький зазначив, що "вулиця Миру - це пережиток радянських стереотипів". Після цього депутати, вважаючи назву вулиці непатріотичною, одноголосно проголосували за її зміну (у сільраді 20 депутатів: 12 - самовисуванці, 8 - від "Батьківщини").

Батальйон "Нахтіґаль" (німецькою "соловейко") разом із батальйоном "Роланд" було створено в лютому 1941 року як українські легіони в німецькому Вермахті для участі у війні з СРСР. За різними даними, до "Нахтіґалю" входило від 330 до 400 членів Організації українських націоналістів під командуванням Романа Шухевича.

Влітку 1941-го батальйон брав участь у військових діях проти Червоної армії на території Української РСР. За його підтримки було проголошено акт відновлення української державності 30 липня 1941 року у Львові.

Після проголошення незалежної України нацисти заарештували причетних до політичного акту Степана Бандеру і Ярослава Стецька, що спричинило заворушення в батальйоні. У серпні 1941-го обидва підрозділи було відкликано з фронту і розформовано.

У жовтні 1941 року з колишніх бійців легіонів було сформовано 201-ий батальйон охоронної поліції, спрямований до Білорусі, де з березня 1942 року він діяв проти місцевих партизанів. У грудні 1942-го загін, учасники якого відмовилися присягати Гітлеру, був ліквідований, більшість його бійців згодом перейшли в УПА.

Ольга Друзгальська (Ніна Левенберг) народилася в Тальному Черкаської області. У 1941 році, під час розстрілу євреїв у цьому селищі, їй вдалося врятуватися: її відкопали з могили двоє хлопчиків і врятували інші люди.

Друзгальська звернулася по допомогу до прем'єра Азарова з проханням про поліпшення її побутових умов.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.