У Києві можна буде послухати Тімоті Снайдера

Видавництво "Грані-Т", Польський інститут у Києві та Всеукраїнська асоціація викладачів історії "Нова доба" запрошують на зустріч з із істориком Тімоті Снайдером (Єльський університет, США).

Про це "Історичній Правді" повідомили у видавництві "Грані-Т".

Під час зустрічі буде презентовано одразу дві книги автора, перекладені українською мовою - "Криваві землі" та "Червоний князь".

Захід відбудеться 22 жовтня у Києві, Будинок вчителя (вул. Володимирська, 57), Велика вітальня (сходи праворуч). Початок о 17:00.

Вхід вільний.

Офіційна афіша заходу

"КРИВАВІ ЗЕМЛІ" - назва книжки в оригіналі "Bloodlands" - про Європу між Гітлером і Сталіним, що можна перекласти як "Землі крові".

У Європі посеред ХХ століття нацистський та радянський режими вбили близько 14 мільйонів людей. Криваві землі, місце загибелі всіх жертв, охоплюють простір від центральної Польщі до західної Росії: Україну, Білорусь та країни Балтії.

Під час зміцнення націонал-соціалізму та сталінізму (1933-1938), спільної німецько-радянської окупації Польщі (1939-1941), а потім німецько-радянської війни (1941-1945) на цей реґіон зійшло масове насилля у масштабах, раніше небачених в історії.

Снайдер: "Янукович даремно заперечує Голодомор"

Жертвами його стали головно євреї, білоруси, українці, поляки, росіяни і прибалти. Дослідження авторитетного американського історика Тімоті Снайдера узагальнює найтрагічніші сторінки в історії Східної Європи. Український переклад - Миколи Климчука та Павла Грицака.

Ця робота професора Снайдера вже визнана фахівцями як безпрецедентна за своєю науковою новизною та актуальністю і внесена до списку рекомендованої та обов´язкової літератури для істориків та політологів.

"ЧЕРВОНИЙ КНЯЗЬ" - книга Тімоті Снайдера присвячена непересічній постаті в історії Центральної та Східної Європи - Вільгельмові фон Габсбурґові. Ерцгерцоґ, родич австрійського цісаря, він обрав собі українську ідентичність і став леґендарним полковником Василем Вишиваним, Червоним Князем, який боровся за незалежність України в часи Першої і Другої світових воєн.

Снайдер: "Україна була найбільш смертоносним місцем"

Його вабили героїчні сторінки української історії, змагання українців за державність. Аж до своєї смерті за стінами Лук'янівської тюрми Києва влітку 1948 року він не втрачав надії посісти монарший престол у відновленій українській державі.

Він шукав союзників у різних державах - Польщі, Австрії, Франції і навіть нацистській Німеччині, але, врешті, розчарувався в них усіх. Пристрасний мрійник і романтик Вільгельм потерпав від поразок у політиці. Український переклад - Павла Грицака.

Снайдер про Голодомор і Голокост: "Українці убили більше українців, ніж євреїв"

До участі в заході запрошені відомі історики, політологи, дипломати, журналісти, видавці.

Модератор - доктор історичних наук, професор Ярослав Грицак.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.