Спецпроект

У Дніпропетровську знайшли масове поховання на футбольному полі

Масове поховання часів війни виявили будівельники під час реконструкції футбольного поля у Дніпропетровську - останки, серед яких багато жінок та дітей, лежали в землі на глибині всього півметра.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

Історики стверджують: в роки окупації на цьому місці був протитанковий рів і відбувались масові розстріли євреїв. Також, кажуть, тут німці страчували військовополонених і мирне населення, зокрема, тих, хто саботував виїзд до Німеччини.
 
Наразі археологи дослідили: людей перед стратою роздягали і клали на землю обличчям униз. На місці масового розстрілу знайшли посуд та особисті речі загиблих, розказує керівник пошукової організації Павло Ковальов.

Невідомо точно і скільки саме було євреїв серед загиблих. В єврейській громаді Дніпропетровська вважають, що всі останки мають бути гідно перепоховані, сказав керівник прес-служби громади Олег Ростовцев.

На Прикарпатті знайшли поховання жертв НКВД (ФОТО)

Між тим, у справі про віднайдення масового поховання ще багато запитань. Наразі дніпропетровський правозахисник Василь Сухов подав звернення до обласної прокуратури з вимогою з'ясувати, хто дозволив будівельні роботи на місці масового поховання.

Крім того, Сухов вимагає порушити кримінальну справу за фактом злочину 70-річної давнини. Це, каже він, дозволить встановити історичну істину.

Знайдені останки зберігатимуть поки що в спеціальному приміщенні: оформлення документів на перепоховання, кажуть в міськраді, потребує часу.

Нагадаємо, що на початку наступного року у Дніпропетровську планують відкрити найбільший в Україні музей Голокосту.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.