Херсонська влада збирається вшанувати генерала Армії УНР

Про намір вшанувати пам'ять генерала Армії УНР Олекси Алмазова інтернет-виданню "Не будь байдужим!" заявила начальник управління громадських зв'язків Херсонської міської ради Тетяна Сазонова.

17 вересня цього року, в рамках відзначення Дня міста, у Херсоні відбудеться парусна регата на честь бригадного генерала Війська Польського Маріуша Заруського. Цей захід ініційований херсонською владою та Республікою Польща.

Польський генерал був розстріляний у Херсоні радянською владою у 1941 р. Відтак Херсон став місцем польського паломництва до могили Заруського. Щорічно поляки вшановують свого видатного військового.

Однак серед святкових заходів не знайшлося місця власне українським військовим, які народились у Херсоні. До таких постатей належать генерал Армії УНР Олекса Алмазов, полковники Володимир Кедровський та Михайло Коноників та багато інших.  

Генерал Олекса Алмазов

Коментуючи програму святкових заходів, начальник управління громадських зв'язків Херсонської міськради пані Сазонова, зазначила буквально наступне: "Міська рада шанує не лише польських, а й українських військових. Що стосується вшанування пам'яті нашого земляка, генерала Армії УНР Олекси Алмазова, то воно обов'язково відбудеться. Ми вже працюємо над цим питанням".

Алмазов Олекса Дмитрович (*6 січня 1886, Херсон - †13 грудня 1936, Луцьк) - український військовий і громадський діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки.

Походив з родини чиновників. Отримав військову освіту. За Першу світову війну був нагороджений усіма орденами до Святого Володимира IV ступеня з мечами та биндою, орденом Святого Георгія IV ступеня.

Гандзюк і Сафонов. Два царські генерали, які не зрадили УНР

З січня 1918 р. - в українській армії. Командир окремої кінно-гірської батареї Гайдамацького Коша Слобідської України військ Центральної Ради. Учасник боїв за Київ у січні 1918 року, біля Гребінки, за Лубни, Хорол, Полтаву, Харків, Кременчук. Звільняв міста Кам'янець-Подільський, Шатаву, Дунаївці, Проскурів, Летичів, Вінницю, Київ від радянських та білогвардійських окупаційних військ.

Учасник Першого зимового походу. Кавалер ордену "Залізного хрест за зимовий похід та бої" (найвища військова нагорода УНР).

Після окупації території УНР Червоною армією - мешкав на Волині. Помер та похований у Луцьку.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.