Відхилено більшість історичних ініціатив Ющенка

Сьогодні Верховна Рада України розглянула низку постанов про відзначення релігійних та історичних ювілейних дат.

Про це повідомляє офіційний сайт ВР.

Більшістю голосів були ПІДТРИМАНІ проекти таких постанов:

- "Про відзначення 960-річчя з дня заснування Києво-Печерського монастиря святим Антонієм",

- "Про відзначення 955-річчя з дня народження преподобного Нестора Літописця",

- "Про відзначення 810-річчя з дня народження першого короля Русі-України Данила Галицького",

- "Про відзначення 360-річчя з дня народження святителя Іоанна Максимовича, митрополита Тобольського і всього Сибіру".

Берестецький аборт. Про "історика" Петра Ющенка

Натомісіт депутати НЕ ПІДТРИМАЛИ проекти таких постанов:

- "Про відзначення 940-річчя з дня народження давньоруської князівни Євпраксії Всеволодівни - дружини імператора Священної Римської імперії Генріха IV",

- "Про відзначення 960-річчя з дня поставлення митрополита Іларіона на київську кафедру",

- "Про відзначення 360-річчя з дня народження святого Димитрія Ростовського, митрополита Ярославського і Ростовського",

- "Про відзначення 960-річчя з дня укладення шлюбу Анни Ярославни з Генріхом І",

- "Про відзначення 1010-річчя з дня народження шведської принцеси Інгігерди, дружини Ярослава Мудрого",

- "Про відзначення 300-річчя з дня народження Рафаїла Краснопольського, архієпископа Холмогорського і Важеського, першого ректора Московської слов'яно-греко-латинської академії",

- "Про відзначення 310-річчя з дня смерті Дем'яна Многогрішного, гетьмана Лівобережної України",

- "Про відзначення 935-річчя з дня народження великого князя київського Мстислава Володимировича (Великого)".

Переважну більшість проектів наведених вище постанов вніс до порядку денного народний депутат Петро Ющенко.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.