Спецпроект

У Кіровограді депутати відмовилися перейменувати Леніна на Шевченка

Депутати Ленінської районної у місті Кіровограді ради депутати більшістю голосів відмовилися підтримати депутатський запит про перейменування району на честь Тараса Шевченка (Шевченківський).

Про це кореспонденту УНІАН повідомили в обласній організації ВО "Свобода", посилаючись на інформацію депутата Ленінської райради від даної політичної партії Ігоря Бур'янова.

За його словами, сьогодні на сесії депутати повинні були лише направити відповідний запит до Кіровоградської міської ради, до компетенції якої належить прийняття рішення з означеного питання, проте більшістю голосів відмовились це робити.

"Ідея перейменувати район зріла давно, а оформилася у конкретну пропозицію під час відзначення 150-річчя перепоховання в Україні Т.Шевченка, - повідомив Бур'янов. - Пізніше на сесії я озвучив усний запит, а тепер ось надійшла черга і до письмового. Питання розглядалося в усіх постійних комісіях ради, і активно ніхто не заперечував проти ідеї перейменування, крім комуністів".

Проте під час голосування пропозицію про перейменування Ленінського району на Шевченківський підтримали лише 9 депутатів із фракції БЮТ-"Батьківщина". Були проти, або зовсім не голосували депутати від Партії регіонів, КПУ, "Солідарність жінок України", "Фронт Змін".

Всього у складі Ленінської в м. Кіровограді райради нараховується 50 депутатів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.