Спецпроект

У Києві покажуть свідчення про Голокост, зібрані Спілбергом

Доктор Стівен Сміт, виконавчий директор Інституту Фонду Шоа, продемонструє у Києві зібраний відомим кінорежисером Стівеном Спілбергом архів Інституту візуальної історії, що містить 52 тисячі відеосвідчень про Голокост.

Публічна лекція на тему "Чого ми можемо навчитися від голосів з минулого, щоб розірвати цикл насильства у сьогоднішніх суспільствах?" відбудеться для студентів НаУКМА та всіх охочих 8 вересня о 17.00 у приміщенні Міждисциплінарної програми з юдаїки за адресою Волоська 8/5, 5 корпус НаУКМА (у дворі праворуч).

Др. Сміт є виконавчим директором Інституту візуальної історії та освіти Фонду Шоа Університету Південної Каліфорнії.

Стівен Сміт заснував UK Holocaust Centre у Ноттінгемширі та був співзасновником Aegis Trust для запобігання злочинів проти людства та геноцидів, керував проектом створення меморіального центру Кігалі для жертв геноциду в Руанді.

Сфера наукових інтересів теолога за освітою - вплив Голокосту на релігійну та філософську думку та практику. У дисертації на тему "Траєкторія пам'яті" Сміт досліджував, як розповіді тих, хто пережив Голокост, сформували способи розуміння наслідків цієї трагедій.

Др. Сміт виступає перед університетськими аудиторіями на теми історії та колективної відповіді Голокосту, геноциду та злочинам проти людства.

Серед його публікацій: "Конструювання пам'яті: створення першого центру вивчення історії Голокосту у Великобританії", "Забуті місця: Голокост та сліди руйнування", "Голокост і християнський світ".

Лекція відбудеться англійською мовою з перекладом українською.


Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.