Спецпроект

Чеченка у віці 127 претендує на звання найстарішої на Землі (ФОТО)

Мешканка села Гойти в Чечні, після уточнення архівних даних, має 127 років і є найстарішою людиною на Землі.

Про це повідомляє twoone.ru.

Згідно з даними республіканського пенсійного фонду, на сьогоднішній день в Чечні проживає більше 200 осіб, старших за ста років. Рік народження Кесі Каруєвої з села Гойти Урус-Мартанівського району Чечні - 1884.

Кесі Каруєва

За словами її сина Салмана, в Грозний надійшла довідка з Державного архіву РФ, в якій вказано уточнений рік народження Кесі Каруєвої - 1884-й. Завірило документ МВС Чеченської Республіки.

Ця новина стала великим сюрпризом для рідних Каруєвої, адже за паспортом рік народження довгожительки - 1895. Виходить, що зараз чеченці - 127 років.

Фото: drugoi.livejournal.com

У головної довгожительки Чечні слабкий слух, зір ж - 100-відсотковий. Встає близько п'ятої ранку, протягом дня п'ять разів молиться, любить прилягти й подрімати. Їсть потроху, але часто. Обожнює жирне м'ясо, домашню сметану, топлене масло і молоко.

 З сином (ліворуч) і онуком

З червня 2011 року найстарішим мешканцем планети офіційно вважається американка Бесс Купер, яка народилася у серпні 1896 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.