У Берліні покажуть "Назви своє ім'я" Буковського-Спілберга

Український Кіноклуб Берліну до 70-ї річниці трагедії в Бабиному Ярі демонструватиме фільм „Назви своє ім'я" (2006).

Режисер фільму - Сергій Буковський, один з кращих українських документалістів сучасності. Продюсери фільму: Стівен Спілберг та Віктор Пінчук. Фільм брав участь у багатьох фестивалях, та став переможцем у категорії „Особлива відзнака" керівництва Меморіалу Яд Вашем.

„Назви своє ім'я" - це документальний фільм про Голокост в Україні. Режисер використовує в фільмі свідоцтва українською та російською з Архіву Інституту Фонду Шоа Університету Південної Каліфорнії та веде таким чином свою нитку чутливої розповіді історій окупації, знищення та спасіння.

Українським журналістом Дмитро Десятериком фільм був названий „талановитою й вишуканою спробою запобігти звірству безіменності."

Опис фільму з офіційної веб-сторінки:

"Режисер Сергій Буковський запрошує глядача в подорож відкриттів, поринаючи разом з українськими студентками-розшифровувачками у свідоцтва місцевих єврейських жителів, які дивом вціліли під час масових розстрілів, а також тих, хто рятував своїх друзів, сусідів і зовсім незнайомих людей під час Голокосту.

Ми довідаємося про те, що їм довелось пережити, і разом з тим одержимо можливість поглянути на сучасну Україну й довідатися про етнічні стереотипи, що продовжують існувати й понині, а також про те, як пострадянське суспільство вирішує питання про увічнення місць масових розстрілів десятків тисяч єврейських родин та інших жертв нацизму."

Після показу фільму відбудеться дискусія з берлінським журналістом Крістофом Філінгером, позаштатним співробітником Американського Єврейського Комітету, про проект "Масові поховання євреїв, знищених під час Голокосту" на території сьогоднішньої України, та про пам'ять про Голокост у сучасній Україні. Модерація: Олександра Бінерт.

Місце проведення: Фільм буде показаний в театрі „Панда" (Адреса: Kulturbrauerei, Knaackstrasse 97, 10435 Berlin).

Коли: 29.09.2011, початок о 19 годині.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.