АНОНС: Виставка “Праведники Бабиного Яру. Гуманістичний подвиг українців”

29 вересня 2011 року о 14.00 у Національному музею історії Великої Вітчизняної війни відбудеться відкриття виставки, приуроченої до 70-річчя початку масових розстрілів у Бабиному Яру.

Близько 1500 документів і музейних експонатів з фондів Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років", Національного музею історії України, галузевого державного архіву Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України, фондів бібліотеки Гете-Інституту в Україні та особистої колекції І. Левітаса розповідають про гітлерівський "новий порядок" на теренах України, про геноцид єврейського народу та акцентують героїку Праведників Бабиного Яру.

Серед численних унікальних документів - оригінальні малюнки художника-етнографа Ю. Павловича, що розповідають про Київ за часи нацистської окупації, та нові надходження з родинних архівів колишніх військовослужбовців вермахту, які надав Меморіальному комплексу бельгійський дослідник-пошуковець М. Богарт.

Акцентним на виставці є розділ "Праведники Бабиного Яру". Його матеріали стверджують, що не зважаючи на погрози та репресії, в Україні залишилися люди, які  зберігли цінності моралі та готовність до порятунку інших. Серед тих, хто рятував євреїв, - представники багатьох національностей: українці, росіяни, поляки, татари, вірмени, німці, французи, молдавани, кримські татари, італійці.

На  виставці представлена портретна галерея з 283 світлин "Праведників Бабиного Яру", а також фото і документальні матеріали рятівників-киян: Н.В.Герасимової, О.Г. Горбовського, В.М. Корейка, родин Глаголєвих, Ніколаєнків, Счасних та інших.

Наразі 3823 осіб удостоєні звання Праведників України та 605 - Праведників Бабиного Яру. Ці спеціальні відзнаки були ініційовані Фондом "Пам'ять Бабиного Яру". З 1988 р. Фондом зібрано понад 24 тисячі прізвищ загиблих, видано 15 книжок та альбомів (представлено в експозиції).

Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" розташований за адресою: м. Київ, вул. Лаврська (Івана Мазепи), 24.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.