АНОНС: Виставка “Праведники Бабиного Яру. Гуманістичний подвиг українців”

29 вересня 2011 року о 14.00 у Національному музею історії Великої Вітчизняної війни відбудеться відкриття виставки, приуроченої до 70-річчя початку масових розстрілів у Бабиному Яру.

Близько 1500 документів і музейних експонатів з фондів Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років", Національного музею історії України, галузевого державного архіву Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України, фондів бібліотеки Гете-Інституту в Україні та особистої колекції І. Левітаса розповідають про гітлерівський "новий порядок" на теренах України, про геноцид єврейського народу та акцентують героїку Праведників Бабиного Яру.

Серед численних унікальних документів - оригінальні малюнки художника-етнографа Ю. Павловича, що розповідають про Київ за часи нацистської окупації, та нові надходження з родинних архівів колишніх військовослужбовців вермахту, які надав Меморіальному комплексу бельгійський дослідник-пошуковець М. Богарт.

Акцентним на виставці є розділ "Праведники Бабиного Яру". Його матеріали стверджують, що не зважаючи на погрози та репресії, в Україні залишилися люди, які  зберігли цінності моралі та готовність до порятунку інших. Серед тих, хто рятував євреїв, - представники багатьох національностей: українці, росіяни, поляки, татари, вірмени, німці, французи, молдавани, кримські татари, італійці.

На  виставці представлена портретна галерея з 283 світлин "Праведників Бабиного Яру", а також фото і документальні матеріали рятівників-киян: Н.В.Герасимової, О.Г. Горбовського, В.М. Корейка, родин Глаголєвих, Ніколаєнків, Счасних та інших.

Наразі 3823 осіб удостоєні звання Праведників України та 605 - Праведників Бабиного Яру. Ці спеціальні відзнаки були ініційовані Фондом "Пам'ять Бабиного Яру". З 1988 р. Фондом зібрано понад 24 тисячі прізвищ загиблих, видано 15 книжок та альбомів (представлено в експозиції).

Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" розташований за адресою: м. Київ, вул. Лаврська (Івана Мазепи), 24.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.