УПЦ МП претендує не тільки на Десятинну, але й на Софію і Кирилівку

Представники Української православної церкви Київського патріархату підозрюють, що зареєстрований у Верховній Раді законопроект про відновлення Десятинної церкви має на меті передати права на Десятинку Українській православній церкві Московського патріархату.

Про це пише "Комерсант" з посиланням на секретаря Священного синоду УПЦ КП єпископа Євстратія (Зоря), повідомляє "УП.Київ".

"У царській Росії майно православної церкви було державним, і прагнення автора законопроекту "повернути права на Десятинну церкву" може означати тільки одне - її передачу Московському патріархату", - переконаний він.

Єпископ додав, що питання відновлення Десятинної церкви зараз є каменем спотикання, і до нього "слід повернутися тоді, коли в Україні буде існувати єдина помісна церква".

Натомість, відзначає видання, прес-секретар УПЦ МП Василь Анісімов підтвердив побоювання представників УПЦ КП, заявивши, що будівництвом на місці Десятинної церкви повинен займатися саме Московський патріархат.

"УПЦ МП є правонаступницею репресованої Російської православної церкви, і все церковне майно, яке було незаконно експропрійоване радянською владою, повинне бути повернуте в нашу власність - це не тільки Десятинна церква, але й Кирилівська церква, і Софія. А вже церква сама і вирішить - відтворювати на цьому місці храм чи будувати музей", - резюмував пан Анісімов.

Нагадаємо, що вчора народний депутат (фракція Партії регіонів) Юрій Мірошниченко зареєстрував у парламенті законопроект про "відродження Десятинної церкви в Києві зі створенням Національного православного комплексу".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.