Спільному підручнику заважає "націоналізм" - МЗС Росії

Міністр закордонних справ РФ, голова урядової Комісії у справах співвітчизників за кордоном Сергій Лавров заявив, що створення спільного підручника історії Росії й України іде "непросто". "Треба виробити спільні підходи до спільного життя".

Про це повідомляє УНІАН.

"У рамках двостороннього проекту з Україною у нас відбувається такий експеримент - підготовка спільного підручника з історії. Це вельми непросто і для них, і для нас, оскільки зачіпає глибини національної самосвідомості", - зазначив Лавров.

При цьому він наголосив, що МЗС РФ активно підтримує заходи із захисту історичної пам`яті. Він вважає, що цим повинні займатися не політики, а історики:

"Наприклад, ми виступаємо за створення спільних комісій істориків. Вже сформовано такі комісії за участю польських, латиських, литовських і німецьких істориків. Домовляємося про створення такої комісії з Японією".

За словами Лаврова, у сфері захисту історичної пам`яті активно працює Інститут загальної історії РАН:

"У них у рамках СНД є дуже важливий проект, який ми всіляко підтримуватимемо. Значення його в тому, що історики вже на сучасному етапі намагаються виробляти загальні підходи до історії нашого спільного життя у складі Російської імперії, а потім - СРСР".

Він наголосив, що програма-максимум - створити спільні підручники історії.

"Із зрозумілих причин це вельми непросто - адже націоналістичні настрої так чи інакше пробиваються. І прагнення трохи інакше висловити спільну історію в частині, яка стосується їх, у наших партнерів присутні. Але тим важливіша така робота", - сказав Лавров.

В жовтні 2010 року міністр освіти України Дмитро Табачник заявив, що створена міждержавна робоча група з підготовки спільного українсько-російського посібника для вчителів з історії.

Голова російського колективу авторів цього підручника вважає, що від перебування у складі Російської імперії, а потім СРСР українці отримали не тільки негатив, але й навпаки.

Ряд українських істориків вважає, що написання такого підручника є нереальним.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.